поназбігатися
ПОНАЗБІГА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.
Збігтися в одне місце (про багатьох).
– Голуб жінку б'є! – дзвоне [дзвонить] чутка від хати до хати, і люди біжать немов на пожежу. Повен двір поназбігалося жінок, чоловіків (Панас Мирний);
Петрусь узяв гуркати палицею по барканах. Поназбігалась незчисленна сила собак (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)