понакривати

ПОНАКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Накрити якусь кількість чого-небудь (кожне зокрема).

Юля, понакривавши долонями груди, що напинали купальник, деякий час стояла на березі (Григорій Тютюнник).

◇ (1) Понакрива́ти столи́ – поставити на столи їжу.

Святий вечір. Уже позасвічували свічки, понакривали столи (А. Крушельницький).

Значення в інших словниках

1. понакривати — понакрива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понакривати — -аю, -аєш, док., перех. Накрити якусь кількість чого-небудь (кожне зокрема). Понакривати столи — поставити на столи їжу та напої.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понакривати — ПОНАКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Накрити якусь кількість чого-небудь (кожне зокрема). Юля, понакривавши долонями груди, що напинали купальник, деякий час стояла на березі (Тют., Вир, 1964, 239). ◊ Понакрива́ти столи́ — поставити на столи їжу.  Словник української мови в 11 томах
4. понакривати — Понакрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Накрыть (во множествѣ). Я понаварював, понапікав, а вони прийшли, повиїдали, листочками понакривали та й пішли. Чуб. III. 73.  Словник української мови Грінченка