Словник української мови у 20 томах

понапікати

ПОНАПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Напекти багато чого-небудь.

Родички Моссаковського понапікали й понаварювали й ждали гостей (І. Нечуй-Левицький);

Може, дехто вже й паляниць з крупчатки понапікав (А. Головко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. понапікати — понапіка́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. понапікати — -аю, -аєш, док., перех. Напекти багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понапікати — Понапі́кувати, -пі́кую, -пі́куєш і понапіка́ти, -піка́ю, -піка́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. понапікати — ПОНАПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Напекти багато чого-небудь. Родички Моссаковського понапікали й понаварювали й ждали гостей (Н.-Лев., III, 1956, 81); Може, дехто вже й паляниць з крупчатки понапікав (Головко, II, 1957, 307).  Словник української мови в 11 томах
  5. понапікати — Понапіка́ти, -ка́ю, -єш гл. Напечь. Всього понапинано. Мнж. 130. Вона заходилась, понапікала хліба. Грин. II. 85. Мати понапікала й понаварювала. Левиц. Пов. 154.  Словник української мови Грінченка