понатирати

ПОНАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Натерти чим-небудь багатьох, якусь кількість чогось.

Понатирала [Марта] тертим угіллям щоки так, що здавалась старою й довгообразою (І. Нечуй-Левицький).

2. Вичистити до блиску тертям багато чогось.

Понатирати паркет у кімнатах.

3. Пошкодити шкіру тертям у багатьох місцях.

Мені видається, що на руках і на шиї у мене видно червоні сліди, що понатирали кайдани та ярмо неволі (Леся Українка).

(1) Понатира́ти мозо́лі́ – те саме, що Натира́ти (набива́ти) мозо́лі́ (у багатьох місцях, також про багатьох) (див. натира́ти).

Біла кофтинка на ній теж пітна і пилом прибита, руки ганчірками позав'язувані, – видно, мозолі понатирала (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. понатирати — понатира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понатирати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Натерти чим-небудь багатьох, якусь кількість чогось. 2》 Вичистити до блиску тертям багато чогось. 3》 Пошкодити шкіру тертям у багатьох місцях. Понатирати мозолі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понатирати — Понатира́ти, -ра́ю, -ра́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. понатирати — ПОНАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Натерти чим-небудь багатьох, якусь кількість чогось. Понатирала [Марта] тертим угіллям щоки так, що здавалась старою й довгообразою (Н.-Лев., III, 1956, 78). 2. Вичистити до блиску тертям багато чогось.  Словник української мови в 11 томах
5. понатирати — Понатира́ти, -ра́ю, -єш гл. Натереть (во множествѣ).  Словник української мови Грінченка