понижувати
ПОНИ́ЖУВАТИ, ую, уєш і ПОНИЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОНИ́ЗИТИ, и́жу, и́зиш, док., кого, що.
1. Зменшувати висоту, робити нижчим рівень чогось.
* Образно. Понизила свій лет душа крилата, Слова взялися в серці гіркотою; Ганявся ти, царя минувши, ката, За лядською ворожою марою (М. Зеров).
2. Зменшувати, послаблювати ступінь вияву чого-небудь.
Близькість снігових вершин занадто понижує темперауру (Леся Українка);
// Робити тихшим (голос, звук).
– Чи тут дівка Христя? – понижаючи голос, спитався Свирид (Панас Мирний);
Діденко понизив голос до шепоту (А. Головко);
// Спричиняти послаблення величі чого-небудь.
Гуцул. Іде, виблискує барткою на сонці. Я і зрадів, і... якось образливо стало за цю первобутню красу, що її потоптала і понизила людина своєю присутністю (Г. Хоткевич).
3. Робити нижчим тон звучання (голосу, струни і т. ін.).
4. Переводити на нижчу посаду.
[Котовський:] Тебе я, Оксен, не раз уже осмикував, а ти все ще своєї?.. Я понижаю тебе по службі – Кіндрат нехай замінить (П. Тичина).
5. розм. Те саме, що прини́жувати 1.
– Не сумніваюся, що знайдуться такі, що .. будуть мене понижувати в твоїх очах (І. Франко);
Його слова були такого роду, що його не понижали, а між цим не давали ворогові зачіпки (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)