понині
ПОНИ́НІ, присл.
До сьогоднішнього дня, до цього часу, досі.
– Ну, ти мав причини певні, Хоч з тобою я не згоден; Але ви, чом з вас понині Ні слівця не дав ні оден? (В. Самійленко);
Й понині сльози матерів По лицях в нас течуть, Своїх батьків, своїх синів Й понині сім'ї ждуть (М. Гірник);
Я, хоч не пив і не тринькав у житті, проте залишився й понині у великих злиднях (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)