Словник української мови у 20 томах

поножка

ПОНО́ЖКА, и, ж., розм.

Взяток, який бджола бере з квіток.

Кожна квітка дріма. Загорнулась в пелюстки та й спить. І даремне бджола коло їх упада – Без поножки додому летить (Дніпрова Чайка).

Словник української мови (СУМ-20)