понятий

ПОНЯ́ТИЙ див. пойня́тий.

ПОНЯТИ́Й, то́го, ч.

Особа, яку залучають органи влади як свідка при обшукові, описові майна і т. ін.

– Писар! одбери понятих чесних людей (Г. Квітка-Основ'яненко);

Горпинин сусід, понятий, теж підтвердив: – І навіщо вже брехати, Горпино. Б'єш олію, торгуєш нею, це ж усі на кутку скажуть (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. понятий — поняти́й іменник чоловічого роду, істота свідок  Орфографічний словник української мови
2. понятий — I пон`ятийдив. пойнятий. II понят`ий-того, ч. Особа, яку залучають органи влади як свідка під час обшуку, опису майна і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понятий — СВІ́ДОК (людина, яка особисто бачила що-небудь), ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, САМОВИ́ДЕЦЬ заст., розм., ПО́СЛУХ заст.; ПОСВІ́ДНИК юр., ПОСВІ́ДЧУВАЧ юр., ПОНЯТИ́Й (свідок при обшуку). Свідки одноголосно посвідчили, що того вечора Яким Коваль був п'яний (О.  Словник синонімів української мови
4. понятий — ПОНЯ́ТИЙ див. пойня́тий. ПОНЯТИ́Й, то́го, ч. Особа, яку залучають органи влади як свідка при обшукові, описові майна і т. ін. — Писар! одбери понятих чесних людей (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах