попаски
ПО́ПАСКИ, присл., розм.
1. Пасучись на ходу.
Зарядив дощ .. Спершу вівці наче зраділи – розкотилися по толоці, щипаючи попаски низеньку, приземну травицю (Панас Мирний);
// Пасучи на ходу.
Це був той ранній час, коли в степу так гарно, коли чабани випускають овець із кошар і зорюють, тобто ведуть їх попаски степом ще при світлі зорі (О. Гончар).
2. Те саме, що обере́жно.
Кішка іде попаски (Сл. Б. Грінченка);
Одна курка відокремилася від гурту й попаски наблизилася до засади (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)