попастися
ПОПА́СТИСЯ¹ див. попада́тися.
ПОПА́СТИСЯ², се́ться, док.
1. Пастися якийсь час.
– Напій коня, вставши раненько, та випусти його на леваду, нехай трохи попасеться (І. Нечуй-Левицький);
Юлдаш зліз з коня й пустив його попастися (О. Донченко);
* Образно. Він чесно говорив дідові, аби той потримав собаку, .. зайвини вони не рватимуть, гілля не ламатимуть, а тільки попасуться [яблуками] (О. Гончар).
2. перен., розм. Використати кого-, що-небудь для задоволення своїх потреб.
По-тюремному фраїр – чоловік, з якого уголовні люблять попастись, а то й познущатися (А. Тесленко);
Кирило мовчки рушив на знайомі звуки. О, тут він попасеться! Хай злодій батькові рідному і дітям своїм закаже ніколи не красти копи... (Г. Косинка).
Словник української мови (СУМ-20)