попеня

ПОПЕНЯ́, ня́ти, с., розм.

1. Дитина попа.

Він проклинав у думках і попадю, і цю бісову кухню, і всіх попенят, яких мусила невільниця-Анничка і нагодувати вечерею, і помити за панством усі тарілки й склянки... (П. Козланюк).

2. зневажл. Те саме, що піп.

Дехто із співучасників Московського походу залишилися без нагороди .. Адже не з їхньої вини зрадливе боярство обрало на московський трон це попеня... (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. попеня — попеня́ іменник середнього роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. попеня — -яти, с., розм. Дитина попа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попеня — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...  Словник синонімів української мови
4. попеня — ПОПЕНЯ́, я́ти, с., розм. 1. Дитина попа. Він проклинав у думках і попадю, і цю бісову кухню, і всіх попенят, яких мусила невільниця-Анничка і нагодувати вечерею, і помити за панством усі тарілки й склянки… (Козл., Ю. Крук, 1957, 471). 2. зневажл.  Словник української мови в 11 томах
5. попеня — Попеня́, -ня́ти с. Ребенокъ попа, священника. Возив попенят у губерню, — у школу, чи що. О. 1862. VIII. 12.  Словник української мови Грінченка