попокидати

ПОПОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., що, розм.

Кидати багато разів, тривалий час.

– Поповозила б ти та попокидала б лопатою оте пісчисько!.. (Леся Українка);

– Я на скирді, а баба снопи з гарби кидає... Попокидай снопів, як вона ось-ось розсиплеться... (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. попокидати — попоки́дати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попокидати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Кидати багато разів, тривалий час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попокидати — ПОПОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Кидати багато разів, тривалий час. — Поповозила б ти та попокидала б лопатою оте пісчисько!.. (Л. Укр., III, 1952, 665); — Я на скирді, а баба снопи з гарби кидає… Попокидай снопів, як вона ось-ось розсиплеться… (Вишня, І, 1956, 34).  Словник української мови в 11 томах