попри
ПО́ПРИ, прийм., із знах., рідко місц. і род. в., заст.
1. із знах. в. Уздовж.
Попри дорогу простягалася глибока, стрімка вниз дебра, заросла густою травою (Л. Мартович);
Плоти попри дороги тріщали і падали – всі люди випроваджували Івана (В. Стефаник);
// із знах. в. Мимо.
Хоча я й переходжу щодня по чотири рази попри дім Обринських, про неї я нічого не знаю (О. Кобилянська);
// із знах. і місц. в. Біля.
– Уступися, хлопче, з дороги, не видиш, брика їде! – крикнув візник, ідучи попри коні (С. Ковалів);
[Сабіна (до Йоганни, облесливо):] Твоя рабиня вже доложить хисту: всі зморщечки отут попри очицях, навколо вустоньків і між брівками чудово замалює (Леся Українка).
2. з місц. в. При (у 9 знач.).
[Хуса:] Мені ті люди труять пробування попри особі нашого тетрарха (Леся Українка).
3. із знах. і род. в. Всупереч.
Попри всі злигодні і турботи переднього краю Хома навіть погладшав, щоки мав, як налиті (О. Гончар);
// із знах. в. При (у 15 знач.).
Кума сиділа, порозпускавши всі свої хустки, розчервоніла попри холод на нетопленій кухні (П. Загребельний);
Причиною була тут ще й особлива здібність Карповича до практичних справ, якою, попри всі намагання, не відзначався Іван Іванович (І. Багмут).
4. із знах. і род. в. Крім.
– Ей, діду!.. Маєш платити попри домовий ще й заробкового податку п'ятнадцять ринських річно (І. Франко);
З усієї його фігури віяло силою, а попри неї добротою і ласкою (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)