поприпадати

ПОПРИПАДА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Припасти, щільно притулитися до кого-, чого-небудь (про всіх або багатьох).

Граната, метляючись у повітрі, полетіла вперед. Німці поприпадали до землі (Ю. Яновський);

Поприпадали до коней козаки (Я. Качура);

Гречка кинувся до віконечка перший, за ним до шибки поприпадали жінки (Ю. Смолич).

2. чим. Покритися з поверхні пилом, землею і т. ін. (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).

Книжки в кутку пилом поприпадали (С. Васильченко).

3. рідко. Випасти на долю всіх або багатьох (кожного зокрема).

Значення в інших словниках

1. поприпадати — поприпада́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поприпадати — -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Припасти, щільно притулитися до кого-, чого-небудь (про всіх чи багатьох). 2》 чим. Покритися з поверхні пилом, землею і т. ін. (про все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох). 3》 рідко. Випасти на долю всіх чи багатьох (кожного зокрема).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поприпадати — ПОПРИПАДА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Припасти, щільно притулитися до кого-, чого-небудь (про всіх або багатьох). Граната, метляючись у повітрі, полетіла вперед. Німці поприпадали до землі (Ю. Янов., І, 1958, 337); Поприпадали до коней козаки (Кач.  Словник української мови в 11 томах
4. поприпадати — Поприпадати, -даємо, -єте гл. То-же, что и припасти, но во множествѣ. «Припадайте до землі!» Поприпадали усі ниць. ЗОЮР. І. 247. Під їми коні поприпадали, золоті гриви поприлягали. АД. І. 28.  Словник української мови Грінченка