поприростати

ПОПРИРОСТА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.

1. Прирости до чого-небудь, зростися з чимсь (про все або багато чогось).

* Образно. Свище метал, бійці поприростали животами до землі, тіло не може відірватись від неї (О. Гончар);

* У порівн. Робиш, щоб було що їсти; їси, щоб здужав робити. Отака-то весела хліборобська доля! .. А проте – живуть [люди] цілі довгі-предовгі віки, копаються в ситній землі, мов поприростали до неї... (Панас Мирний).

2. перен. Стати нерозривно з'єднаним з ким-, чим-небудь, звикнути, прив'язатися до когось, чогось (про всіх або багатьох).

Недовго і побули укупі. А от же серця їхні поприростали, чітко йтимуть поруч (Г. Колісник).

Значення в інших словниках

1. поприростати — поприроста́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поприростати — -аємо, -аєте, док. 1》 Прирости до чого-небудь, зростися з чимсь (про все чи багато чогось). 2》 перен. Стати нерозривно з'єднаним з ким-, чим-небудь, звикнути, прив'язатися до когось, чогось (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поприростати — ПОПРИРОСТА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. 1. Прирости до чого-небудь, зростися з чимсь (про все або багато чогось). *Образно. Свище метал, бійці поприростали животами до землі, тіло не може відірватись від неї (Гончар, Циклон, 1970, 119); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
4. поприростати — Поприроста́ти, -та́ємо, -єте гл. Прирости (во множествѣ). «Де ваші мизинці-пальці і ліві уші?» Потім показав їм, попритуляв всякому до руки, до ноги і уха до голови, — знов поприростали. Рудч. Ск. І. 109.  Словник української мови Грінченка