попроситися

ПОПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док.

1. Спитати дозволу кудись піти, зробити що-небудь.

Попросилася [Маруся] лягти. Їй було зимно (Г. Хоткевич);

Цього дня Максим не тренувався. Сам попросився: – Хочу подивитись на інших (Д. Ткач).

2. Попросити кого-небудь пустити до себе пожити, переночувати і т. ін.

Попросився [каліка] зимувати До дяка у школу (Т. Шевченко);

– Чоловік поїхав собі далі, а я думаю: “зайду на хутір та, що Бог дасть, попрошуся на ніч” (І. Нечуй-Левицький);

Мати благала: – Марійко, ну ще трошки! Недалеко вже – он хутори. Попросимось ночувати... Ходім-бо! (А. Головко);

– А коби я у вас попросився на постій, хазяєчко? (В. Кучер).

3. Попросити, щоб прийняли на якусь роботу, посаду або зарахували куди-небудь.

– Хай до мене в підпасичі попроситься, візьму (М. Зарудний).

Значення в інших словниках

1. попроситися — попроси́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попроситися — [попроситиес'а] -роушус'а, -осиес':а, -осиец':а, -ос'ац':а; нак. -сис'а, -роус'іц':а  Орфоепічний словник української мови
3. попроситися — -ошуся, -осишся, док. 1》 Спитати дозволу кудись піти, зробити що-небудь. 2》 Попросити кого-небудь пустити до себе пожити, переночувати і т. ін. 3》 Попросити, щоб прийняли на якусь роботу, посаду або зарахували куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попроситися — ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін.  Словник синонімів української мови
5. попроситися — ПОПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док. 1. Спитати дозволу кудись піти, зробити що-небудь. Попросилася [Маруся] лягти. Їй було зимно (Хотк., II, 1966, 172); Цього дня Максим не тренувався. Сам попросився: — Хочу подивитись на інших (Ткач, Арена, 1960, 132).  Словник української мови в 11 томах
6. попроситися — Попроситися, -шуся, -сишся гл. Попроситься.  Словник української мови Грінченка