попроститися

ПОПРОСТИ́ТИСЯ, ощу́ся, ости́шся, док., діал.

1. Попрощатися з ким-небудь.

– Уже хоть як ти не вертися, З своїм Даресом попростися, Бо прийдеться йому пропасть (І. Котляревський).

2. Попросити пробачення.

– Прощавайте, сусідоньки, може з ким сварився; Та хоч сварився, не сварився, аби попростився (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. попроститися — попрости́тися дієслово доконаного виду попрощатися з ким-небудь; попросити побачення діал.  Орфографічний словник української мови
2. попроститися — -ощуся, -остишся, док., діал. 1》 Попрощатися з ким-небудь. 2》 Попросити пробачення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попроститися — ПРОЩА́ТИСЯ з ким (при розлуці тиснути одне одному руки, говорити слова прощання і т. ін.), РОЗСТАВА́ТИСЯ, РОЗЛУЧА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ПРОЩА́ТИ кого, діал.; ВІДКЛА́НЮВАТИСЯ розм. (іноді з поклоном). — Док.  Словник синонімів української мови
4. попроститися — ПОПРОСТИ́ТИСЯ, ощу́ся, ости́шся, док., діал. 1.Попрощатися з ким-небудь. — Уже хоть як ти не вертися, З своїм Даресом попростися, Бо прийдеться йому пропасть (Котл., І, 1952, 97). 2. Попросити пробачення.  Словник української мови в 11 томах
5. попроститися — Попрости́тися, -щу́ся, -сти́шся гл. 1) Проститься. Мнж. 29, 47. От попростивсь він і пішов собі. Мнж. 138. Прощавайте, сусідоньки, може з ким сварився, та хоч сварився, не сварився, аби попростився. Чуб. 2) Испросить прощенія. За шо, каже, я її ударив? вернусь, попростюсь. Мнж. 33.  Словник української мови Грінченка