попіклуватися
ПОПІКЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., про кого, ким.
1. Виявити увагу до чиїх-небудь потреб, допомогти в чому-небудь комусь.
– Для своєї дитини й голову під сокиру покладають, а то б мені ще не попіклуватися тобою... (Марко Вовчок);
Батько попіклувався про сестру, він віддав її в науку до якоїсь знайомої швачки (з наук. літ.).
2. чим, про що. Виявити турботу про забезпечення кого-, чого-небудь чимсь, подбати про що-небудь.
– От тобі й музики є! – промовив о. Хведор. – Зятьок таки попіклувався музиками (І. Нечуй-Левицький);
– Та я, стара, сам договорюсь про молоко на цілий місяць і про солому навіть попіклуюся! – вмовляв прасол (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)