породження

ПОРО́ДЖЕННЯ, я, с.

1. тільки одн. Дія за знач. породи́ти 2 і породи́тися 2.

Воно [гороутворення] супроводжувалося породженням великих мас розплавлених гірських порід (з наук.-попул. літ.).

2. чиє, кого, уроч., рідко. Дитина.

– Вставай, породження богині! Ти спиш, але не сплять боги: Твій у́діл – донести святині На інші славні береги (М. Зеров).

3. чого, перен. Те, що породжене, викликане до життя, спричинене чим-небудь; плід, результат.

Значення в інших словниках

1. породження — поро́дження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. породження — -я, с. 1》 тільки одн. Дія за знач. породити 2) і породитися 2). 2》 чиє, кого, уроч., рідко. Дитина. 3》 чого, перен. Те, що породжене, викликане до життя, спричинене чим-небудь; плід, результат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. породження — ДИТИ́НА (щодо батьків — син або дочка), ДИТЯ́ пестл., КРОВИ́НКА пестл., ЧА́ДО уроч., жарт., ПЛОТЬ І КРОВ (ПЛОТЬ ВІД ПЛО́ТІ) уроч., ПОРО́ДЖЕННЯ уроч.; ВИ́ШКРЕБОК зневажл. (про останню дитину в сім'ї). — Дитино моя дорога, кровинко моя виплакана (М.  Словник синонімів української мови
4. породження — ПОРО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. породи́ти 2 і породи́тися 2. Воно [гороутворення] супроводжувалося породженням великих мас розплавлених гірських порід (Наука.., 5, 1958, 33). 2. чиє, кого, уроч., рідко. Дитина. — Вставай, породження богині!...  Словник української мови в 11 томах