порозвішувати
ПОРОЗВІ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко розм. ПОРОЗВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., що.
1. Розвісити все або багато чого-небудь.
Іван із сторожем .. забрали святих [образи́] з горища, пообмивали і порозвішували їх знову в церкві (з переказу);
Хутко допрала вона сорочки, порозвішувала їх на тину (Л. Яновська);
Порозвішували ми скрізь об'яви, що в неділю відбудеться перша в селі вистава (Є. Кравченко).
2. тільки порозві́шувати. Широко, в різні боки розкинути гілки (про дерева).
Подивилась на берези Оленка: віття так порозвішували (А. Тесленко).
◇ (1) Порозві́шувати ву́ха – те саме, що Розві́шувати / розві́шати (розві́сити) ву́ха (у́ха) (про всіх або багатьох) (див. розві́шувати).
– Годі вам, товаришу, з ними в розмови заходити. Ви тільки потурайте їм, то вони до ранку розпитуватимуть. Ба, як вуха порозвішували (І. Кириленко);
Коли вже заманулось йому здійснювати свої зарозумілі вигадки, пішов би на велике, перспективне підприємство – там, напевно, знайшлись би такі, що порозвішували б вуха, слухаючи його (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)