порозпирати

ПОРОЗПИРА́ТИ, а́є, док., кого, що, розм.

1. Розперти, розсунути в сторони все або багато чого-небудь.

2. безос. Розпухнути, збільшитися в об'ємі (про частини тіла).

Усеньке тіло взялося сверблячо-болючими струпами, а пальці на руках аж порозпирало (В. Минко);

Животи порозпирало.

Значення в інших словниках

1. порозпирати — порозпира́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. порозпирати — -ає, док., перех., розм. 1》 Розперти, розсунути в різні боки все чи багато чого-небудь. 2》 безос. Розпухнути, збільшитися в об'ємі (про частини тіла).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порозпирати — Порозпира́ти, -пира́ю, -пира́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. порозпирати — ПОРОЗПИРА́ТИ, а́є, док., перех., розм. 1. Розперти, розсунути в сторони все або багато чого-небудь. 2. безос. Розпухнути, збільшитися в об’ємі (про частини тіла). Усеньке тіло взялося сверблячо-болючими струпами, а пальці на руках аж порозпирало (Минко, Моя Минківка, 1962, 69); Животи порозпирало.  Словник української мови в 11 томах