порозпихати

ПОРОЗПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм.

1. Розіпхати, розштовхати всіх або багатьох.

[Олімпіада:] Бувало у неділю .. піду до церкви, то зять усіх людей порозпихає, а мене постановить на найпросторішім місцеві (М. Кропивницький);

Нагнувся [Максим], придивляється. Далі зразу: одного в один бік, другого в другий, мовчки порозпихав товаришів, прожогом рвонувся до вікна (С. Васильченко).

2. Розмістити все або багато чого-небудь у різних місцях; порозтикати.

Вийшов Луценко од стражника і аж у чоботях під устілкою порозпихав їх [гроші], щоб де не забрали (А. Тесленко);

Таскає [сусід] кудись шлеї, заступи, граблі, м'ячі .. Сяк-так порозпихав свій крам (Є. Кравченко);

// перен., фам. Як-небудь улаштувати всіх або багатьох у різних місцях; улаштувавши, звільнитися від кого-небудь, позбутися когось.

Дітей при йому не було, – усіх порозпихав, жінка умерла, зостався сам як палець (Панас Мирний);

– Можна ще кудись порозпихати їх [в'язнів] у потребі, пане прокуроре (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. порозпихати — порозпиха́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. порозпихати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Розіпхати, розштовхати всіх чи багатьох. 2》 Розмістити все чи багато чого-небудь у різних місцях; порозтикати. || перен. Як-небудь улаштувати всіх чи багатьох у різних місцях; улаштувавши, звільнитися від кого-небудь, позбутися когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порозпихати — ПОРОЗПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. Розіпхати, розштовхати всіх або багатьох. [Олімпіада:] Бувало у неділю.. піду до церкви, то зять усіх людей порозпихає, а мене постановить на найпросторішім місцеві (Кроп.  Словник української мови в 11 томах