порохівниця
ПОРОХІВНИ́ЦЯ, і, ж.
Металева, дерев'яна та ін. посудинка або шкіряна торбинка для зберігання й перенесення пороху.
Ганяв [Томаш] отару вздовж Бугу і не один раз надибував на забитих і збирав навколо них мідні ґудзики, кулі, хрестики і порохівниці з рогу або з позеленілої міді... (З. Тулуб);
До них бігцем біг між тернами Максим Кривоніс. Рукою відкидав обшиту ременем горгопку-порохівницю (Іван Ле);
Про різноманітність елементів розеткових орнаментальних мотивів, які в творчості запорізьких різьбярів були дуже поширені, свідчать різьблені дерев'яні порохівниці круглої та овальної форми (з наук. літ.);
* Образно. Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)