порушувати
ПОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПОРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРУ́ШИТИ, у́шу, у́шиш, док., що.
1. Робити що-небудь всупереч наказові, закону і т. ін.
Тарас Григорович був такий обережний, що ніхто в фортеці й не підозрював, що він давно вже порушує наказ царя (З. Тулуб);
– Це я і так порушую дідусів заповіт, щоб жодна книга не виходила поза стіни цієї бібліотеки (А. Головко);
Мама гостро наглядала за тим, щоб усе робилося, як вона установила, і щоб ніхто не посмів порушати її наказів (Панас Мирний);
[Годвінсон (до Джонатана):] Зробить кумир з поганки, ледащиці – се ж гірший гріх! Адже він тим порушив Господню заповідь страшну, велику (Леся Українка);
Як це необачно, що вона наважилася порушити професорову заборону (Ю. Смолич);
// Діяти, чинити не так, як належить за традицією, звичаєм, загальноприйнятими правилами і т. ін; відступати від чогось установленого, узвичаєного.
Ви пробачте мені, що я порушу ваш звичай і не буду хреститись (І. Цюпа);
Досвідчений розвідник ніколи не повинен випробовувати судьбу. Це було правилом Дениса Бараболі, але, озлоблений, він сьогодні вирішив порушити це правило (М. Стельмах);
// у сполуч. зі сл. правда, істина і т. ін. Неправильно переказувати що-небудь, викривляти, перекручувати.
Письменник раз у раз міцно стримує свою фантазію, щоб не порушити правди (Ю. Смолич).
2. Припиняти, переривати який-небудь стан, процес або вияв почуття і т. ін.
Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не забороняє думати про себе, ніщо її не розговорює, не порушує німої одради (Панас Мирний);
Напружену тишу ніщо не порушало (М. Коцюбинський);
Сонна вулиця знову позіхнула, збила ногами дітвори пісок і покотила дитячий вереск так сильно, що порушила у соняшниках сон собаки Жука (Г. Косинка);
Женя раптом зітхнув і замовк .. Може, перед ним постали важким маревом чорні дні страхітливої війни, що так несподівано порушила його безтурботне дитинство? (Ю. Мокрієв);
Сигнал бойової тривоги раптом порушив спокій (Д. Ткач).
3. Пошкоджувати, псувати, руйнувати що-небудь.
Я бачив, як вітер березку зломив: Коріння порушив, гілля покрутив... (з народної пісні);
Чутлива [трава], як павутиння. Хвилинами його брав жаль, і він стримував косу, щоб не порушити тієї затаєної при землі краси (Григорій Тютюнник);
Коли машину знесло в яр, могло і кардан пошкодити і гальма порушити (Яків Баш);
// Виклика́ти, спричинювати відхилення в ході, перебігу якого-небудь процесу, здійсненні якогось руху тощо.
Зарості зменшують швидкість течії, перешкоджають судноплавству, порушують нормальну циркуляцію води (з наук. літ.).
4. перев. у сполуч. зі сл. розмова, справа, процес і т. ін. Розпочинати.
Бідні жінки не мали в руках ніякого писаного контракту, ані документу [документа]; треба було вишукувати свідків умови, порушувати довголітній, сутужний процес (І. Франко).
5. перен. Виклика́ти, пробуджувати (почуття, думки і т. ін.).
Сталактити [на склі] викликають в невинній душі дитини радість, а статуї – сльози. Таким робом своєю художньою творчістю він [мороз] порушує цілу гаму людських почувань (М. Коцюбинський);
// Виклика́ти хвилювання в кого-небудь, збуджувати, хвилювати когось.
– А що тепер буде? Що тепер робити? – запитував він себе мимохіть, і неспокійні думки порушували його ум (Н. Кобринська);
Усі очі на його обернулися, .. кого порушила надія на щось дивнеє та чуднеє, а кого то жах затомив, що се скоїться (Марко Вовчок);
// Зворушувати, розчулювати кого-небудь.
Підмайстер був твердий, як камінь. Ніякі просьби ані закликання не порушували його (І. Франко);
Знакома казка про Івася нікого не поруша – тільки малую Галю трохи (Марко Вовчок);
Невеличка часом пісенька, А громаду поруша: В її відгуках милесеньких, Що ніжніш від струн тонесеньких, Виявляється душа (П. Грабовський);
Музикальну хлопцеву душу вкрай порушила українська пісня, що її таким художнім способом подавав Лисенко широкій київській публіці (А. Кримський).
6. розм. Надавати руху чому-небудь, зрушувати з місця щось.
Як Павло натяг йому ногу, то вона вже мусила боліти: цей хірург порушив кожний сустав з місця (Л. Мартович);
В лісі козаки здригались на кожен потаємний звук, хоч би тільки птах порушив гілля (П. Панч);
* Образно. Любов до природи оживила і порушила в Тоньовій душі ще одну живу струну – поезію (І. Франко);
// чим. Рухати, ворушити.
То був здоровий гірський орел. Він довго кружляв, шукаючи добичі, плавав у повітрі з широко розпростертими крилами, зовсім не порушаючи ними (І. Франко);
І не раз мені здається, Що сиджу я у полоні .. Що в руці у мене зброя Неполамана зосталась, Та порушити рукою Не дають мені кайдани (Леся Українка);
Вона порушила тепер устами, неначеб щось вимовляла, опісля викривила їх в якусь гірку усмішку (О. Кобилянська);
// перен., рідко. Спонукати кого-небудь до дії, боротьби і т. ін.
Нас порушає проти ката Журби вселюдської сльоза (П. Грабовський).
7. розм. Торкати, брати без дозволу що-небудь.
Віл не порушав з ясел жодного стебла (Сл. Б. Грінченка);
Як їмость її запиталася, чого в спіжарні бракує муки й сиру, то вона обрушилася .. Вона не боїться й зараз присягнути, що нічого ніколи не порушила (Л. Мартович).
Заво́дити / завести́ (пору́шувати / пору́шити) спра́ву див. заво́дити¹;
(1) Пору́шити мо́вча́нку (мовча́ння) – заговорити.
Перший порушив мовчанку дід Остап (А. Головко);
– А чули? – зненацька порушив мовчанку Маковей. – Шовкун казав, що повернеться в роту... (О. Гончар);
(2) Пору́шувати / пору́шити клопота́ння – звернутися з проханням до якої-небудь офіційної особи або установи; почати клопотатися за кого-, що-небудь, домагатися чогось.
На початку 1902 року культурні діячі Харкова порушили клопотання про дозвіл видавати щомісячний літературно-художній журнал “Світло” (із журн.);
(3) Пору́шувати / пору́шити кордо́н – нелегально переходити через кордон на територію іншої держави;
(4) Пору́шувати / пору́шити пита́ння:
а) починати розмову про що-небудь, маючи на меті привернути до цього увагу громадськості, ви́кликати обговорення, дискусію і т. ін.
Ніколи не обминав Франко гострих кутів, а завжди порушував найменш розроблені суперечні чи неясні питання (із журн.);
Народ-переможець матиме право зажадати, щоб його героїчні діяння і його самого було представлено людству красиво й гідно .. Ось чому питання про красу в нашому .. мистецтві треба порушити і про нього слід поговорити (О. Довженко);
б) побіжно, принагідно згадувати про щось.
Коли він тут [на раді] порушив питання, чому я такий прихильний до сов'ячого роду, то мушу оповісти сю історію (І. Франко);
(5) Пору́шувати / пору́шити пла́ни кого, чиї – змусити кого-небудь відмовитися від своїх планів, задумів і т. ін.; створити несприятливі умови для здійснення планів, намірів кого-небудь.
Більшовицький плацдарм на лівому березі, в сімдесяти верстах від Перекопу! .. Це було жахливо, це могло порушити всі його [Врангеля] плани (О. Гончар);
(6) Пору́шувати / пору́шити рівнова́гу:
а) зміщуючи центр ваги, призводити до падіння чого-небудь;
б) змінювати природне, стале співвідношення між чим-небудь.
Дотик, нарешті, спричинює біль і чуття каламутить, Скоро насильство порушує в тілі часток рівновагу (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)