порівнюватися
ПОРІ́ВНЮВАТИСЯ¹, ююся, юєшся, недок., ПОРІВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док.
1. перев. док., з ким – чим, у чому, чим. Стати, виявитися рівним, однаковим з ким-, чим-небудь у чомусь.
І підеш тоді, Милий синочку, І з панами сам Порівняєшся, В сріблі-золоті Закупаєшся (С. Руданський);
Обидва брати знов порівнялись: обидва стали безземельні (Грицько Григоренко);
– Святили оце криницю: мира зійшлося – мабуть, з цілого міста. І скільки там не було отих паній, та ні одної ж немає, щоб порівнялася з нашою Мар'яною (С. Васильченко).
2. тільки недок. Пас. до порі́внювати¹ 1.
Якщо російська чи білоруська мова порівнюється з українською, то тим самим і факти української мови набувають історико-порівняльного висвітлення (з наук. літ.);
– Перемога над польським військом при Батозі порівнюється з перемогою Ганнібала під Каннами... (Н. Рибак).
ПОРІ́ВНЮВАТИСЯ², ююся, юєшся, недок., ПОРІВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док.
1. Ставати рівним, гладеньким, без виступів або западин; зрівнюватися, згладжуватися.
Дороги до хутора порівнялися, розчистилися;
// Робитися одного рівня з чим-небудь.
2. Наблизившись, опинятися на одній лінії, поряд з ким-, чим-небудь.
Хлопець порівнюється з гуцулами, довірливо вітається з ними (М. Стельмах);
– Хомо! – гукає телефоніст Хаєцькому, порівнюючись з ним (О. Гончар);
Лаврін догнав її й порівнявся з нею (І. Нечуй-Левицький);
Порівнявшися з Сергієм, юнак чітко, по-військовому козирнув (В. Козаченко).
3. тільки недок. Пас. до порі́внювати² 1.
Словник української мови (СУМ-20)