порізатися
ПОРІ́ЗАТИСЯ, і́жуся, і́жешся, док., розм.
1. Поранити себе ножем або взагалі чим-небудь гострим, ріжучим; урізатися.
– Більше, більше нагинай стебло, щоб не порізатись, – каже позаду тато (М. Стельмах);
Вася відчув гострий біль у пальцях правої руки. Це він порізався об гостру черепашку (В. Собко).
2. Зарізатися (про багатьох).
Не перелічить ніхто, скільки потопилось, подушилось, пострілялося, порізалося від нього [кохання] (Марко Вовчок);
// Зарізати, порізати один одного.
– Та чи подумала ти, яке наше життя буде? І я з запалом, та й ти – огонь-петрович! Тобі слово, а ти – десятеро... Та ми поріжемось, дурко! (Панас Мирний).
3. перен., розм. Не скласти іспиту (про всіх або багатьох).
Пригадалося їй, як колись помітив інспектор, що вона, вчителюючи, на виду покруглішала. Тоді казав – нівроку.., а як школярі поріжуться, що скаже?.. (С. Васильченко).
4. перен., фам. Азартно грати в яку-небудь гру якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)