посаджати

ПОСАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. Посадити де-небудь усіх або багатьох.

Просимо до столу у свою господоньку, посаджаєм на ослононьку (Сл. Б. Грінченка).

2. перев. у сполуч. зі сл. до в'язнйці, у тюрму і т. ін. Ув'язнити, заарештувати всіх або багатьох.

Вона сварилась: “Як сміють з неї так знущатися? Піду до його [панича], хай жалобу напише, – він їх усіх у тюрму посаджає, на Сибірю [Сибір] зашле!..” (Панас Мирний);

– Мужикові нічо [нічого] не вільно, зараз пани замикають. Але ми собі так постановили, що нехай нас усіх посаджають до криміналу, то ми свого не покинемся (Л. Мартович).

3. Поселити де-небудь для ведення господарства всіх або багатьох.

4. Помістити в гарячу піч для випікання (хлібини, короваї і т. ін.).

Хліба напекла такого молодого, що як посаджала, а він увесь і ссівся в печі (Сл. Б. Грінченка);

Вона посаджала в піч проскурки, вийшла в двір і стала на воротях (І. Нечуй-Левицький);

Марія вже посаджала хліб (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. посаджати — посаджа́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посаджати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Посадити де-небудь усіх чи багатьох. 2》 перев. у сполуч. зі сл. до в'язниці, у тюрму і т. ін. Ув'язнити, заарештувати всіх чи багатьох. 3》 Поселити де-небудь для ведення господарства всіх чи багатьох. 4》 Помістити в гарячу піч для випікання (хлібини, короваї і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посаджати — ПОСАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Посадити де-небудь усіх або багатьох. Просимо до столу у свою господоньку, посаджаєм на ослононьку (Сл. Гр.). 2. перев. у сполуч. із сл. до в’язнйці, у тюрму і т. ін. Ув’язнити, заарештувати всіх або багатьох.  Словник української мови в 11 томах
4. посаджати — Посаджа́ти, -джа́ю, -єш гл. Посадить, разсадить. Просимо до столу у свою господоньку, посаджаєм на ослононьку. Мет. 200. Хліба напекла такого молодого, що як посаджала, а він увесь і ссівся в печі. Рудч. Ск.  Словник української мови Грінченка