посвічувати
ПОСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
Неяскраво світити або світитися.
* Образно. Її голубі очі були сповнені радістю, і в той же час щось тривожне посвічувало в них (П. Кочура);
// чим. Виблискувати час від часу.
Куди Яр-Тур не поскаче, Золотим шоломом посвічуючи, – Купою на купі Поганськії трупи (Панас Мирний);
// чим, рідко. Те саме, що присві́чувати.
Він же виходить у одні двері, а Кирило Тур входить у другі. Увійшов і зараз запер двері. Гляне, посвічуючи по глибці каганцем, аж у кутку сидить на голому ослоні Сомко (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)