посилка
ПОСИ́ЛКА, и, ж.
1. Дія за знач. посила́ти, посла́ти¹ і посила́тися, посла́тися¹; посилання.
Жолкєвському здалося, що канцлер нагадав йому про нічну посилку загону кінних жовнірів на засідку проти цього зухвалого сотника (Іван Ле);
На першому етапі міжпланетних польотів передбачається посилка керованих по радіо ракет без екіпажу на борту (з наук.-попул. літ.);
Критична фраза повинна бути, за висловом І. Кочерги, точною, як удар меча, насичена яскраво вираженою думкою. Загальники, тріскучі фрази, дрібне “теоретизування”, безкінечні посилки на авторитети .. знижують рівень нашої критики (з наук. літ.).
2. Предмет, що пересилається поштою; поштове відправлення.
Чи Ви дістали посилку, яку я вислав Вам недавно? (М. Коцюбинський);
Разом з цим листом споруджаю до Вас невеличку посилку (Панас Мирний);
– А тут ось вам посилку принесли, – зустріла Орисю мати (Л. Юхвід).
3. філос., лог. Судження, на підставі якого робиться який-небудь висновок.
Словник української мови (СУМ-20)