посилкуватися
ПОСИЛКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм.
Зробити зусилля, напружити сили; напружитися, натужитися.
Посилкувались та й зробили (Сл. Б. Грінченка);
Посилкувалась, щоб устати, не змогла, тут на дорозі і припала, стогнучи й плачучи (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Докласти багато зусиль, праці, щоб здійснити що-небудь; постаратися.
– Я вже приобіцяв нашому обозному: повішу ребром за гак, коли не посилкується, щоб у городі всього було задосить (О. Ільченко);
// на що, також з інфін. Зібравшись на силі, спромогтися зробити, сказати що-небудь.
Після сього бояри й понесли з хати труну, а Наум таки ще услід, хоч гірко плаче, а ще таки посилкувався сказати: – Прощай, Марусю, з мого дому! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Посилкувавшись на галантний тон, відповів [Забейко] роблено веселим голосом (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)