поскочуватися

ПОСКО́ЧУВАТИСЯ, уємося, уєтеся, док.

1. Скотитися звідкись (про все або багато чогось, усіх або багатьох).

Позіхнула [сестра Меланія] такеньки, що в мене рукава замаяли, а які мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насіння од вітру (Марко Вовчок);

Виходив [професор] з дому й узбережжям, безлюдним і голим, понад урвищами й ярками, обминаючи гранітні брили, що поскочувались сюди з якогось ніби узгір'я, простував униз за течією [Дніпра] (Г. Коцюба);

Пізнавши майора, розвідники поскочувалися згори, як груші (О. Гончар).

2. перен., розм. Відмовляючись від чого-небудь передового, прогресивного, набути реакційних поглядів, скотитися до ганебних вчинків і т. ін.

І скільки було й є в Європі, в Америці не позбавлених літературного дару людей, що поскочувались до продажності (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. поскочуватися — поско́чуватися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поскочуватися — -уємося, -уєтеся, док. 1》 Скотитися звідкись (про все чи багато чогось, усіх чи багатьох). 2》 перен., розм. Скотитися до ганебних вчинків і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскочуватися — ПОСКО́ЧУВАТИСЯ, уємося, уєтеся, док. 1. Скотитися звідкись (про все або багато чогось, усіх або багатьох). Позіхнула [сестра Меланія] такеньки, що в мене рукава замаяли, а які мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насіння од вітру (Вовчок, І...  Словник української мови в 11 томах