поскошувати

ПОСКО́ШУВАТИ¹, ую, уєш, док., що, с. г.

Скосити все або багато чогось.

Поскошую і хлібець, і сіно (Сл. Б. Грінченка);

Ранком він [хлопчик] поскошував кущі.., Прутики розчистив, як зумів, навіть стежку віником замів (П. Воронько).

ПОСКО́ШУВАТИ², уємо, уєте, док., що.

Скосити (очі, рот і т. ін.) (про всіх або багатьох).

Значення в інших словниках

1. поскошувати — поско́шувати 1 дієслово доконаного виду скосити все або багато чогось поско́шувати 2 дієслово доконаного виду скосити очі, рот і т. ін. — про всіх або багатьох  Орфографічний словник української мови
2. поскошувати — I -ую, -уєш, док., перех., с. г. Скосити все чи багато чогось. II -уємо, -уєте, док., перех. Скосити (очі, рот і т. ін.) (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскошувати — ПОСКО́ШУВАТИ¹, ую, уєш, док., перех., с. г. Скосити все або багато чогось. Поскошую і хлібець, і сіно (Сл. Гр.). ПОСКО́ШУВАТИ², уємо, уєте, док., перех. Скосити (очі, рот і т. ін.) (про всіх або багатьох).  Словник української мови в 11 томах
4. поскошувати — Поско́шувати, -шую, -єш гл. Скосить (во множествѣ). Дивувались вони, що чії ж то лани позаростувані, не поскошувані. Чуб. V. 981. Поскошую і хлібець, і сіно. О. 1862. II. 58.  Словник української мови Грінченка