послідовно
ПОСЛІДО́ВНО.
Присл. до послідо́вний.
Кілька років свого життя Михайло Чабанівський віддав роботі над романом “Біля Дунаю”, дві книги якого послідовно були опубліковані в 1954 і 1955 роках (із журн.);
Хай і прискореним рухом воно [повітря] потече звідусюди, Але не зразу спроможеться просторінь всю заповнити; Займе частину спочатку, а потім уже послідовно І весь проміжок між згаданих тіл опанує собою (М. Зеров);
Не слід забувати і про те активно-прихильне ставлення до українського народу, української мови, української культури, яке послідовно виявляли російські революційні демократи XIX ст. – Герцен, Чернишевський, Добролюбов (М. Рильський);
Ми послідовно виступали проти всіх видів тоталітаризму (з газ.);
У Києві часів дитинства і молодості Лесі Українки послідовно вживано української мови, за свідченням сучасників, лише в трьох родинах: Лисенків, Старицьких і Косачів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)