посліпнути

ПОСЛІ́ПНУТИ і ПОСЛІ́ПТИ, пнемо, пнете, док.

Осліпнути, втратити зір (про всіх або багатьох, також про очі).

Люде наче посліпли: ніхто не подав старенькому (Ганна Барвінок);

[Іван (втира очі):] Ач, розплакалися! Ще посліпнуть, диявольські очі! (М. Кропивницький);

Кілька мереживниць протягом п'ятнадцяти років працювали над мереживною хусткою цариці Маргарити Савойської, доки не посліпли (з наук.-попул. літ.);

// На короткий час утратити здатність бачити (від яскравого світла, сяйва, блиску і т. ін.).

Раптом стали [послушниці]. Посліпли. Море світла залляло їм очі (М. Коцюбинський);

Дасть ось [Гладун] добру пробіжку, впаряться [студенти], посліпнуть від поту (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. посліпнути — послі́пнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посліпнути — і посліпти, -пнемо, -пнете, док. Осліпнути, втратити зір (про всіх чи багатьох, також про очі). || На короткий час утратити здатність бачити (від яскравого світла, сяйва, блиску і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посліпнути — ПОСЛІ́ПНУТИ і ПОСЛІ́ПТИ, пнемо, пнете, док. Осліпнути, втратити зір (про всіх або багатьох, також про очі). Люде наче посліпли: ніхто не подав старенькому (Барв., Опов.., 1902, 354); [Іван (втира очі):] Ач, розплакалися! Ще посліпнуть, диявольські очі!...  Словник української мови в 11 томах
4. посліпнути — Посліпнути, -немо, -нете гл. Ослѣпнуть (о многихъ). Котл. МЧ. 437. Драг. 165. Мнж. 92. Бодай письменні посліпли, як не кажуть правди. Камен. у.  Словник української мови Грінченка