посмикувати

ПОСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., кого, що і без прям. дод.

1. Час від часу злегка смикати кого-, що-небудь.

Хурчить прядка, сумує мати піснею, посмикуючи однією рукою куделю на гребені (Ю. Мушкетик);

Сп'янілий Сафрон сидів біля Созоненка і гарячився, посмикуючи вуса (М. Стельмах);

// чим. Раз у раз робити мимовільні різкі рухи якою-небудь частиною тіла.

– От тобі гіркий доказ того, що притаєний ворог ще не перевівся по наших селах, – нервово посмикуючи шиєю, обізвався Дорош (Григорій Тютюнник).

2. розм. Час від часу потроху смоктати або ковтати що-небудь; посмоктувати.

Парубок, років двадцяти п'яти, що охороняв Йоньку, теж нетерпляче позирав у їхній бік, зрідка посмикуючи самокрутку, що диміла в нього поміж пальцями (Григорій Тютюнник);

Хмизонос .. не відставав від товариства і посмикував медок, поцмокуючи та поахкуючи (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. посмикувати — посми́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посмикувати — див. рвати  Словник синонімів Вусика
3. посмикувати — -ую, -уєш, недок., перех. і неперех. 1》 Час від часу злегка смикати кого-, що-небудь. || чим. Раз у раз робити мимовільні різкі рухи якою-небудь частиною тіла. 2》 розм. Час від часу потроху смоктати або ковтати що-небудь; посмоктувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посмикувати — ПОСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. 1. Час від часу злегка смикати кого-, що-небудь. Хурчить прядка, сумує мати піснею, посмикуючи однією рукою куделю на гребені (Мушк., Серце..  Словник української мови в 11 томах