поставляти
ПОСТА́ВЛЯТИ, яю, яєш, док., що, діал.
Поставити (див. поста́вити¹).
Нема нікого. То вчора Уляна горстки біля повітки поста́вляла, от воно й здається, що хтось причаївся (Григорій Тютюнник);
Було і к весіллю зовсім приберуться і будинки поставляють кам'яні, і коней вороних позапрягають, – аж лихо! (Марко Вовчок);
[Корж:] У нас єсть закон дідівський – не ми його поставляли, не нам і ламать його (С. Васильченко).
ПОСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. поставлять; док., що.
Доставляти, постачати що-небудь комусь.
Душі не чув Олексій, так любив свою дочечку, і об усім для неї вбивався. Хоч вона нічого і не бажала для себе, так батько усе їй поставляв (Г. Квітка-Основ'яненко);
Шефи його [Врангеля] під тиском робітничих мас змушені були тимчасово відмовитись поставляти зброю в Крим (О. Гончар);
Нині Радянська Вірменія поставляє машини, устаткування і прилади .. у 70 країн світу (з публіц. літ.);
Україна, починаючи з XVII ст., поставляла в Росію першокласні співочі кадри (з наук. літ.);
[Юрій:] Торік по контракту батько мав поставити Семиренкові сто двадцять тисяч пудів буряку. Через селянські страйки не поставив і заплатив неустойку (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)