постамент
ПОСТАМЕ́НТ, у, ч.
1. Висока підставка або підніжжя, на яких встановлюють пам'ятник або скульптуру; п'єдестал.
Посередині майданчика, високо над Дніпром, стояв на гранчастому постаменті пам'ятник (П. Панч);
Біля бронзового Шевченка бавилися діти .. З височини постаменту Тарас Шевченко стежив за всім, що діялося в парку, і ховав вдоволений усміх у вуса (Н. Рибак);
Вони привезли з заводу невеличкий кран, який містився на автомашині, і з його допомогою підняли і встановили пам'ятник на високий гранітний постамент (В. Собко);
// Художньо оздоблена підставка для чого-небудь.
Сьогодні біля села на постаменті височить трактор – символ подвигу радянських людей на цілині (з газ.).
2. Художньо оздоблена основа вази, колони і т. ін.
Виломлює [Євфрозіна] з лаврового куща дві галузки, зв'язує їх у вінець і стає на постаменті колони в позі богині Перемоги – Ніке, простягши руку з вінцем (Леся Українка);
Майстри артілі виготовили велику вазу на постаменті (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)