постидний

ПОСТИ́ДНИЙ, а, е, розм.

Який заслуговує осуду.

Всі взяли в Глухів ся перти [іти]. Щоб передати Шаранця-зрадника постидній смерті (І. Франко);

Постидний вчинок.

Значення в інших словниках

1. постидний — моск. ганебний  Словник чужослів Павло Штепа