постріл
ПО́СТРІЛ, у, ч.
Виліт кулі або снаряда з каналу ствола вогнепальної зброї, спричинений вибухом порохового заряду.
Панас приклав рушницю мало не до обличчя [Прокопа] і бахнув. А в одповідь на постріл лице плюнуло цівкою крові і обілляло Панасові руки і груди (М. Коцюбинський);
Останні танки, зробивши кілька пострілів, повернули назад (Ю. Збанацький);
* Образно. Освітливши тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми одним пострілом вбиваємо двох зайців: піднімаємо Василівку і створюємо ґрунт в інших селах для майбутньої електрифікації (Г. Коцюба);
// Звук від вибуху порохового заряду в каналі ствола вогнепальної зброї.
Докія, почувши постріли, зупинилась біля перелазу (М. Стельмах);
* У порівн. Двері грюкнули, як гарматний постріл (В. Собко);
На Горобцевій кладці жінки, виставивши напоказ голі литки, дружно гупали праниками, і те гупання гарматними пострілами віддавалося за Ташанню (Григорій Тютюнник).
◇ (1) [І] на гарма́тний по́стріл, зі сл. допуска́ти, пуска́ти і т. ін., із запереч. – ні за яких обставин, ні в якому разі; нізащо.
– Не підіймайте руку на життя! А взагалі, ви [Ступачу] лівак і невіглас. Вас і на гарматний постріл не можна підпускати до села, бо зійдемо тоді на старці (М. Стельмах);
Скоро Людця пізнала і золотооку біло-рожеву квіточку, і толоки, лиш до циганських таборів її баба не підпускала на гарматний постріл (Г. Тарасюк);
Людей, які займаються господарством поверхово, без знання справи, .. і на гарматний постріл не можна допускати до керівництва (з газ.);
На ві́дстані гарма́тного по́стрілу див. ві́дстань.
Словник української мови (СУМ-20)