постувати
ПО́СТУВАТИ, ую, уєш, док.
Дотримувати посту; постити.
– Черниця .. постує, а рибки, як на горе, нема... (Марко Вовчок);
[Єпископ:] Ти постуєш? хоч я заборонив для в'язнів піст? Лукавий рабе! (Леся Українка);
Мати краєчком хустки витирає очі і питається читальника, чи він постує. – Коли в тебе є панська білорибиця або червонорибиця, то можу й постувати у вас (М. Стельмах);
// перен. Нічого не їсти, голодувати.
Гей, виночерпіє [виночерпій]! де ти? Рожі цвітуть на вгороді! Дай серед рож розговіймось: Годі нам постувать! годі! (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)