поступ
ПО́СТУП, у, ч.
1. кого, чий, перев. з означ. Хода, манера ходити.
Зійшов [січовик] на гору, вже й до могили зблизивсь, а чоловік сидить собі, не ворухнеться, неначе закляк, не оглянеться на січовика і не чує шелесту од його важкого поступу (О. Стороженко);
Його обличчя, його постать, його поступ казали, що це чоловік силющий, рішучий (Панас Мирний);
Тиха, беззвучна, легким поступом кішки, поволі пливла над Поліссям ніч (В. Козаченко);
// Крок.
Певні і міцні були його [робітника] всі поступи, На нього глядючи [глядячи], йшов я німо, мов у сні (І. Франко).
2. чого, який, а також без дод. або означ., перен. Поступальний розвиток по висхідній лінії, перехід від нижчого рівня до вищого; прогрес.
Вічний революцьонер Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Він живе, він ще не вмер (І. Франко);
Добре в нас переложене [перекладене] слово прогрес словом поступ, котре тепер уживається всюди, але й слово прогрес теж не вийшло з ужитку (В. Самійленко);
– Невже ви не вірите в людство, в поступ, в культуру? (Ю. Смолич);
Соціальний поступ;
// Успіх, досягнення в чому-небудь, у процесі розвитку; крок уперед.
Вони [молоді москвофіли] кажуть, що тепер у відносинах з народом будуть триматись народної, нашої мови (для них се вже поступ чималий) (Леся Українка);
Мама обіцяла доні за добрий поступ у науці рожеву шовкову сукенку (Ірина Вільде);
Не можемо забувати, що досягнення прийшли не одразу, що шляхи до ясності не були прямими, що кожний поступ літературознавства спирався на попередній досвід (з наук. літ.).
Роби́ти / зроби́ти по́ступи див. роби́ти.
◇ (1) На ко́жному (ко́жнім) по́ступі, діал. – те саме, що На ко́жному кро́ці (див. крок).
На кожнім поступі життя змагалось зі смертю (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)