потаємний
ПОТАЄ́МНИЙ, а, е.
1. Захований у глибині душі, не висловлений, не виявлений зовні (про думки, почуття, переживання).
– Я йно для тебе, Семене, це роблю, бажаючи тобі пожитку з того ґрунту, що купуєш, – казав Роман, дивлячись убік хитрими очима, в котрих мигнула якась потаємна думка (М. Коцюбинський);
Своїх потаємних дум не звіряв [Пимон] навіть близьким товаришам (А. Шиян);
Коли б його запитали, чому він вирішив допомогти жінці, не знав би, що й відповісти. Напевне, тут була не тільки одна жалість, але й потаємна віра: коли зробиш добре діло, то й до тебе милостивою буде доля (М. Стельмах);
// Невиразний, не цілком усвідомлений.
Ми, хлопці, .. до Митра чули якесь потаємне обридження за те, що він був байстрюк (І. Франко);
Дим від заводів піднявся з Подола, з низини, чом він хвилює, як спогад якийсь потаємний? (С. Крижанівський);
// у знач. ім. потає́мне, ного, найпотає́мніше, шого, с. Про найзаповітніші думки, мрії, глибоко інтимні почуття, переживання і т. ін.
Немало років у палацах я між великими просидів, Я їхнє явне й потаємне умом допитливим прозрів (В. Мисик).
2. Який навмисне приховують від інших, тримають у таємниці; про який ніхто не повинен знати, дізнатися; таємний.
Я живу двома життями, і одно явне, таке, здається, правдиве, щире в відносинах до жінки, я навіть образив би ся, коли б вона або хто інший подумав, що я не щирий, – а друге потаємне (М. Коцюбинський);
Чи є у вождя якісь інші, свої потаємні міркування й розрахунки? (О. Гончар);
Мій потаємний план підкорення впертого Русака виправдався (Ю. Збанацький);
// Якого ніхто не повинен побачити, помітити.
– Дівчина, – він подав потаємний знак черниці, – потребує моральної підтримки (Ірина Вільде);
// Якого ніхто не повинен почути, підслухати.
Зв'язав Леонід неспокійну долю свою .. з нічними потаємними розмовами в кубрику (О. Гончар);
// Про якого ніхто не знає; відомий тільки комусь одному або небагатьом.
Командування загону .. поспішало до розвою дерев будь-що ліквідувати невловиму банду, яка добре знала всі потаємні стежки й сховища (І. Цюпа);
Харко знав один потаємний, йому лише знайомий лаз через стару стіну у замок (Д. Мордовець);
// Добре замаскований, секретний.
Невеликі двері, низькі, ніби потаємні, вели кудись в глиб будинку (В. Собко);
Втомленими, обліпленими синьожилими повіками очима показав [отаман] на двері й тією рукою, що обмацувала отаманські відзнаки, натиснув на потаємний дзвінок (М. Стельмах);
// Який діє приховано, замасковано.
Він [Т. Шевченко] палко картає ворогів – явних і потаємних, а до друзів, братів знедолених своїх, промовляє найріднішими, найтеплішими словами (О. Іваненко).
3. Який заховує в собі якусь таємницю; таємничий.
Високі пальми з двох боків тієї горниці неначе .. сподівались підглядіть якісь тайни, котрі діялись в цих потаємних палацах індуських раджів (І. Нечуй-Левицький);
В потаємній безодні неба над голим верховіттям Голосіївського лісу, над блимаючими іскринками Дніпра висить яскрава голуба зоря (І. Волошин);
// Ще не вивчений, не досліджений, не розпізнаний і т. ін.
Потаємна, ще не розпізнана ним дівоча душа була святою для Романа (М. Стельмах).
4. Не дозволений законом; підпільний, конспіративний.
Він [О. Пушкін] бере участь у волелюбних розмовах членів потаємного товариства .. – майбутніх декабристів (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)