потаємці
ПОТАЄ́МЦІ, рідко ПОТАЄ́НЦІ, присл., розм.
Те саме, що потає́мно.
Вчора місцеві школярки приходили. Долаючи власну сором'язливість, розпитували про майбутній фільм, а потаємці, мабуть, надіялись: чи не візьмуть і їх хоча б для масових сцен? (О. Гончар);
Потаємці, крадьки, нахильця [нахильці], непомітно .. – це Пазя вміє, не треба її вчити! (Л. Мартович);
Дочка Христина втекла вночі через вікно й потаєнці повінчалась з сусіднім дідичем Милашкевичем (І. Нечуй-Левицький);
Забігають [французькі робітники] білизну дати випрати, а дехто потаєнці і до пасії своєї заскочить (Ф. Бурлака).
Словник української мови (СУМ-20)