потенція
ПОТЕ́НЦІЯ, ї, ж.
Приховані можливості, здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов.
Саме праця, яка мобілізує всі фізичні та духовні потенції людини.., формує (щоправда, в зародковому вигляді) комплекс соціальних та естетичних почуттів (з наук. літ.);
Єдиним питанням, що завжди стояло перед ним, було давнє – чи він остаточно вичерпав свою потенцію, чи ще лишилась якась маленька надія на нормальне статеве життя (Б. Антоненко-Давидович).
(1) У (в) поте́нції – в прихованому стані, не дістаючи зовнішнього вияву, застосування, втілення в життя і т. ін.
Коли не фактично, то принаймі в психіці, в потенції – це, по суті, справжня повія (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)