потинятися
ПОТИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док., розм.
Тинятися, ходити де-небудь без діла, без певної мети якийсь час; побродити.
Прочитали собі по складах “Енеїду” та потинялись коло шинку, та й думають, що от коли вже ми розпізнали своїх мужиків (Т. Шевченко);
Сергій ще трохи потинявся по двору, нарвав на завтра поросяті ботвини, а тоді подався на Грузилівку (Ю. Мушкетик);
// Побувати в різних місцях, поїздити по світу.
[Храпко:] Думав: вижену [сина] – потиняється, потиняється та й вернеться додому, поклониться батькові (Панас Мирний);
// Жити в нестатках, у злиднях якийсь час, не маючи постійного притулку, сталого заняття, роботи.
Не один уже місяць Гайсин тиняється в цьому місті без діла й пристановища, потиняється і ще. Кожна справа має свій кінець (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)