потицяти

ПОТИ́ЦЯТИ, яю, яєш і ПОТИ́ЦЬКАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. що. Тицьнути що-небудь усім або багатьом.

З серця смикнула [Катерина] завіску на суднику, аж обірвався мотузок, потицяла в руки [дітям] чашки (Ю. Мушкетик).

2. Тицяти якийсь час; тицьнути кілька разів.

Антон в'яло потицькав щіточками в полотно, однак від цього портрет до завершення не просунувся (І. Волошин).

Значення в інших словниках

1. потицяти — поти́цяти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потицяти — -яю, -яєш і потицькати, -аю, -аєш, док., розм. 1》 перех.Тицьнути що-небудь усім або багатьом. 2》 перех. і неперех. Тицяти якийсь час; тицьнути кілька разів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потицяти — ПОТИ́ЦЯТИ, яю, яєш і ПОТИ́ЦЬКАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. Тицьнути що-небудь усім або багатьом. З серця смикнула [Катерина] завіску на суднику, аж обірвався мотузок, потицяла в руки [дітям] чашки (Мушк., Серце.., 1962, 253). 2. перех. і неперех.  Словник української мови в 11 томах