потоля

ПОТО́ЛЯ, і, ж., заст.

Потурання, попуск.

Дай дітям потолю, сам підеш у неволю (Сл. Б. Грінченка);

Язиком що хоч роби, а рукам потолі не давай (Номис);

А то ж Ти дав серденьку потолю, То через жінку підеш у неволю (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. потоля — пото́ля іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. потоля — -і, ж., заст. Потурання, попуск.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потоля — ПОТУРА́ННЯ (надмірно поблажливе, невимогливе ставлення до когось, чогось), ПО́ПУСК, ПО́ПУСТ, ПОБЛА́ЖКА розм., ПОТА́ЧКА розм., ПО́ТУР заст., ПОТО́ЛЯ заст.; ПІ́ЛЬГА (великодушне, не дуже суворе ставлення до чиєїсь провини).  Словник синонімів української мови
4. потоля — ПОТО́ЛЯ, і, ж., заст. Потурання, попуск. Дай дітям потолю, сам підеш у неволю (Сл. Гр.); Язиком що хоч роби, а рукам потолі не давай (Номис, 1864, № 3810); А то ж Ти дав серденьку потолю, То через жінку підеш у неволю (Чуб., V, 1874, 729).  Словник української мови в 11 томах
5. потоля — Потоля, -лі ж. Потворство, поблажка, потачка, воля. Ном. № 3354. Дай дітям потолю, сам підеш у неволю. Волч. у. Язиком що хоч роби, а рукам потолі не давай. Ном. Левенець довго опинавсь і серцю не давав потолі. Мкр. Г. 18.  Словник української мови Грінченка