потривожити

ПОТРИВО́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що.

1. Ви́кликати тривогу, неспокій у кого-небудь, схвилювати когось; занепокоїти.

Марусі сказали про смерть опришка не скоро по тім, як видужала. Боялися потривожити (Г. Хоткевич);

Та біля тебе стане насторожі, Як вірний друг, моя любов жива. Вона тебе нічим не потривожить, Хіба промовить вдячності слова (Л. Дмитерко).

2. Порушити чий-небудь спокій, перешкодити чиємусь відпочинкові і т. ін.

– Вибачте, що я от потривожила вас серед ночі, але не моя в тім хіть, бо не по своїй волі знайшлася я у вашій хаті (Г. Хоткевич);

// Вивести з певного стану, відірвати від якогось заняття.

Довго сиділи дівчата засмучені, мовчазні. Їх потривожив стукіт у двері (А. Хижняк);

// Завдати фізичного болю.

Боженко вмирав. Хлопці несли його обережно, .. боячись потривожити умираючого командира (О. Довженко);

// Сполохати, зігнавши, піднявши з місця (про птахів, звірів і т. ін.).

Дмитро підійшов до берега .. Це не потривожило свійських качок, які спокійно в'юнили своє безконечне коло (М. Стельмах);

// у сполуч. зі сл. спокій, сон, тиша і т. ін. Порушити, перервати.

Хряскіт розбитої чаші тільки на мить потривожив спокій півтемних зал (О. Донченко);

Голобородько прийшов, щоб розбудити Харкевича, але намагався ступати навшпиньках, наче боявся потривожити його сон (С. Голованівський);

// Порушити попередній порядок або нерухомість чого-небудь, зрушити щось з місця.

Потривожити папери на столі.

Словник української мови (СУМ-20)