поцьвохкувати
ПОЦЬВО́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок., кого, що і без прям. дод., розм.
Цьвохкати злегка або час від часу.
До схід сонця підняв Гаркуша людей на сінокіс. Ходив у загорожі, весело поцьвохкував строковичок по п'ятах (О. Гончар);
Він стомлено чвалав за худобою, поцьвохкував батогом, ковтав густу руду пилюку (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)