початий

ПОЧА́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до поча́ти 1, 3–5.

Входить магістер і Річард попереду, провадячи загарливо далі розмову, почату ще надворі (Леся Українка);

– Даниле, тихенько вскоч у хату, щоб не збудити старих, і винеси хлібину. – Хлібину чи хліба?.. – Цілу хлібину, не почату (М. Стельмах);

// у знач. ім. поча́те, того, с. Робота, справа, якій покладено початок.

Девіз змагання: почате доводити до кінця (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. початий — поча́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. початий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до почати 1), 3-5). || у знач. ім. почате, -того, с.Робота, справа, яку започатковано.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. початий — ПОЧА́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поча́ти 1, 3-5. Входить магістер і Річард попереду, провадячи загарливо далі розмову, почату ще надворі (Л. Укр., III, 1952, 96); — Даниле, тихенько вскоч у хату, щоб не збудити старих, і винеси хлібину.  Словник української мови в 11 томах